ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты

Недостатки: 

12.05.2021 Дело № 644/1999/21 н / п 2/644/1538/21 Р Е Ш Е Н И Е ИМЕНЕМ УКРАИНЫ 12 мая 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего - судьи [С.] А.К., с участием секретаря - Трач М.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства с сообщением (вызовом) сторон, гражданское дело по иску ЛИЦО_1 в Государственное предприятие «Завод« Электроважмаш »о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении и возмещении морального вреда, - в с т а н о в и л: В марте 2021 представителем истца - адвокатом Новаково [А.] Ивановичем подано в суд указанный иск, в котором представитель истца просил взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »в пользу ОСОБА_1: средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в размере 39 318 грн. 16 коп .; моральный вред в размере 10000. 00 коп .; судебные расходы, состоящие из расходов по уплате государственной пошлины в размере 908 грн. и расходов на профессиональную правовую (юридическую) помощь в размере 5000, 00 грн. Исковое заявление мотивировано тем, что истец на основании приказа (распоряжения) № 41 от 12.03.2018 г. Был принят на работу в ГП «Завод« Электротяжмаш »на должность стерженщика машинной формовки 3-го разряда с 13.03.2018 г.. Приказом (распоряжением ) № 457 руководителя ГП «Завод« Электротяжмаш »от 08.10.2020 г.. ОСОБА_1 было свильнено с 08.10.2020 г.. от должности формовщика машинной формовки 3-го разряда по собственному желанию, по ч. З ст. 38 КЗоТ Украины, с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины. Согласно справки № 998 от 11.11.2020 г., Задолженность ГП «Завод« Электротяжмаш »перед ОСОБА_1 (сумма начисленной, но не выплаченной заработной платы) составила 92809 грн. 78 коп., А именно: по 23 августа 039, 90 грн .; по 6 сентября 449, 06 грн., за октябрь 63320, 82 грн. (В т.ч. компенсация при увольнении и выходное пособие). В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины. Задержка выплаты заработной платы даже на один и более дней является нарушением сроков выплаты согласно ст. 241-1 КЗоТ Украины. Учитывая долгосрочное и системное нарушение ответчиком сроков выплатызаработной платы истец 18.12.2020 г.. подал в Орджоникидзевский районный суд г.. Харькова заявление о выдаче судебного приказа о взыскании с ответчика накопленной задолженности по заработной плате. 22.12.2020 г.. Орджоникидзевским районным судом. Харькова было выдано судебный приказ по делу № 644/10150/20 о взыскании с ответчика указанной суммы задолженности по заработной плате с учетом судебных издержек. Только после направления судом ответчику в определенном ГПК Украины порядкевыданного судебного приказа, ответчик 30.12.2020 г.. уплатил истцу сумму задолженности по судебному приказу путем перечисления денег на банковский счет истца. Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины (при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения), при отсутствии спораоб их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Методика начисления среднего заработка подробно описана в постановлении КМУ «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100. В соответствии со ст. 27 ЗУ «Об оплате труда», правилами, предусмотренными разд.2 абз.З Постановления КМУ «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995р № 100, а также согласно п.32 Постановления пленума ВСУ по № 9 от 06.11.1992 -Вычисление средней заработной платы для выплаты среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы производится исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата, то есть, предшествующих дню освобождения. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на илисло рабочих дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней. Выплата заработной платы при увольнении должна быть проведена истцу в октябре 2020 года, поэтому истцом для расчета взят размер заработной платы за август и сентябрь 2020 года. Сумма начисленной заработной платы за справкой о доходах за август составила 23039, 90 грн., За сентябрь 6449, 06 грн. Количество отработанных рабочих дней в августе составляла 20 дней, в сентябре 22 дня. Среднедневная заработная плата составила: 29 488, 96 грн. / 42 = 702, 11 грн. Количество рабочих дней за время задержки выплаты: 14 рабочих дней в октябре 2020 (начиная с 09.10.2020), 21 рабочий день в ноябре 2020 года, 21 рабочий день в декабря 2020 года (до момента фактической выплаты заработной платы 30.12.2020) вместе - 56 дней. Таким образом, средний заработок за время задержки выплаты заработной платы при увольнении за весь период задержки составляет: 702, 11 грн.Х 56 дней = 39 318 грн. 16 коп. В соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 161 ГПК Украины, судебный приказ может быть выдан, если заявлено требование о взыскании начисленной, но не выплаченной работнику суммы заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета. Учитывая указанные положения ст. 161 ГПК Украины и с целью экономии процессуального времени на судебное урегулирование вопроса выплаты среднего заработка по час задержки выплаты заработной платы при увольнении истец 21.01.2021 г.. подал в Орджоникидзевский районный суд г.. Харькова заявление о выдаче судебного приказа на взыскание указанной компенсации. По заявлению истца судом 26.01.2021 г.. Был издан соответствующий судебный приказ по делу №644 / 308/21. Однако указанный судебный приказ был отменен по заявлению ответчика. Истец отмечает, что из-за недобросовестные действия ответчика, он вынужден обратиться в суд с иском о принудительном взыскании с отвечаетвыдачи надлежащей компенсации за задержку выплаты заработной платы для восстановления своих законных трудовых прав, грубо нарушенных ответчиком. Неправомерность действий ответчика по отношению к истцу очевидна, а нарушения трудовых прав является грубым и наиболее чувствительным для истца, ведь в результате противоправных действий ответчика истец фактически потерял обоснованно ожидаемую возможность обеспечения существования себя и своей семьи. Неправомерными действиями ответчика по задержанию гарантированной Конституции и КЗоТ Украины заработной платы и компенсации за такую ​​задержку ответчик вызвал истцу моральный вред, который также подлежит взысканию судом. Моральный вред истца, вызванной ему ответчиком заключается в следующем. В результате длительной - более четырех месяцев, задержки ответчиком выплаты истцу заработной платы, истец оказался в трудном материальном положении. Из-за отсутствия денег, на которые истец обоснованно и положениям законодательства рассчитывал, у истца выНикль ощущение беспомощности и безнадежности относительно ближайшего будущего. Ведь истец добросовестно и своевременно выполнил свои трудовые обязанности перед ответчиком, однако даже сам факт необходимости обращения к ответчику даже с вопросом о том, когда ему будет выплачена уже заработанная заработная плата, в свою очередь вызвал у истца чувство унижения чести и достоинства. Истец, осознавая свою неравенство по отношению к ответчику и полную зависимость от ответчика и действий его должностныхлиц, чувствовал себя нищим, который вынужден выпрашивать милостыню. Кроме этого, безответственная и своевольная поведение ответчика очевидно возбудила нормальные жизненные связи истца, которой, как и все ответственные люди, осознает свой долг по содержанию своей семьи и планирует свои расходы по отношению к доходов, на которые он вправе рассчитывать. Истец был вынужден обращаться к посторонним людям с просьбой одолжить ему денег до момента, когда ответчик выплатит ему зарплату. Это, всвою очередь, дополнительно унижало достоинство истца и усугубляло его моральные страдания, как через сам факт унижения достоинства, так и из-за опасений не отдать долг в случае, если ответчик вообще никогда не оплатит задолженность по заработной плате. Такое положение вещей привело к возникновению у истца неуверенности в себе в вопросах поиска работы, общения с коллегами и т.д., кроме того, породил состояние тревоги, для защиты его прав понадобится еще значительный промежуток времени его жизни. позывишь оценивает размер причиненного ему ответчиком морального вреда в размере 10000, 00 грн. В установленный судом срок ответчиком предоставлено отзыв на исковое заявление в котором представитель ответчика просит в требовании о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в части 9 127, 43 грн. (39318, 16 - 30190, 73) отказать, учитывая расчеты ответчика, в другой части (30190, 73 грн.) Учесть ходатайство ответчика об уменьшении размера среднего заработка на 90%, то есть до 3019, 07 грн .;в требовании о взыскании морального вреда в размере 10 000, 00 грн. отказать в полном объеме; в требовании о взыскании расходов на правовую (юридическую) помощь адвоката в размере 5 000, 00 грн. отказать в полном объеме. Вместе с этим ответчиком в отзыве, признается размер задолженности перед истцом по заработной плате не выплаченной при его увольнении, и размер среднедневной заработной платы. При начислении среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы представитель ответчика просила учесть график работы предприятия. В обоснование своей позиции представителем ответчика указано следующее. He проведения по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, является основанием для ответственности, предусмотренной частью первой статьи 117 настоящего Кодекса. Механизм осуществления соответствующего расчета определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100. При этом следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни с использованием данных о среднем заработке исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата. Также в постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержкиименно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством. 08.10.2020 года ОСОБА_1 был уволен за ч.З ст.38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины. 24 июля 2020 и.о. Генерального директора ГП "Завод" Электротяжмаш "был подписан приказ №309" Об установлении неполной рабочей недели ", которым с 01.10.2020 года на Государственном предприятии «Завод« Электротяжмаш »установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днями: понедельник, вторник, среда, четверг. Кроме того, приказом от 21.10.2020 года № 427 на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлен режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в декабря 2020 года: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 и режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в январе 2021: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Согласно ч. 1 статьи 253 ГК Украины, началм отсчета периода просрочки соответствующей суммы денежного обязательства (моментом просрочки), что составляет базу -врахування (первый множитель), является день, следующий после определенной (конечной) даты платежа. Итак, учитывая указанное выше, количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 08.10.2020 года (день увольнения) по 30.12.2020 года (день фактического расчета), должна рассчитываться исходя из графика работы предприятия и составляет: пооктябрь - 11 рабочих дней (за период с 09.10.2020 по 31.10.2020 г. без учета пятниц - 9, 16, 23, 30, в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 г. и без учета 14.10.2020 г. . - праздничный день) за ноябрь 2020 - 17 рабочих дней (за период с 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без учета пятниц - 6, 13, 20, 27, в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 p.) за декабрь 2020 - 15 рабочих дней (за период с 01.12.2020 по 24.12.2020 p., согласно приказу №309 от 24.07.2020 г. безучета пятниц - 4, 11, 18 и за период с 25.12.2020 по 29.12.2020 p., согласно приказу №427 от 21.10.2020 г. без учета - 28, 29 и без учета 25.12.2020 г.. - праздничный день). Всего: 43 рабочих дня. Таким образом, формула для начисления средней заработной платы за время задержки выплаты заработной платы должен выглядеть следующим образом: 702 грн. 11 коп. (Среднедневная заработная плата) х 43 рабочих дня (количество дней просрочки по графику работы предприятия) = 30190 грн. 73коп. Ссылаясь на фактическое погашение задолженности и непродолжительный период задержки расчета, а также объективно над-тяжелое экономическое положение предприятия, принимает все возможные меры для сохранения тысяч рабочих мест и полноценного функционирования энергетической отрасли Украины, представитель ответчика просила уменьшить размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы ОСОБА_1 на 90% от общего их размера 30 190, 73 грн.до 3 019, 07 грн. Также отметила, что требование о видшкодування морального вреда является необоснованным и не подлежит удовлетворению, поскольку истцом не представлено доказательств того, что ему было нанесено нравственных страданий, не подтверждено вине работодателя о причинении морального вреда и не доказано, что именно невыплата заработной платы стала причиной нравственных страданий истца. Кроме того, на 30.12.2020 года заработная плата была выплачена истцу в полном объеме, в том числе выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка. по расходамна правовую помощь представителем ответчика указано, что договор об оказании правовой помощи не содержит детального описания правовых услуг, и их стоимость, порядок исчисления гонорара адвоката (фиксированный размер, почасовая оплата), оснований для изменения размера гонорара, порядок его уплаты, условия возврат и тому подобное. Отсутствие в договоре об оказании правовой помощи размера и / или порядка исчисления адвокатского гонорара (как почасовой оплаты или фиксированного размера) не дает ни судв, ни другой стороне дела, возможности убедиться в действительной договоренности сторон относительно размера адвокатского гонорара. Ответ на отзыв в суд не поступало. Стороны в судебное заседание не явились, о времени, дате и месте рассмотрения дела были уведомлены надлежащим образом, в установленном законом порядке, что подтверждается материалами дела. От представителя истца в суд поступило заявление, в котором он просит исковые требования удовлетворить, дело рассмотреть в его отсутствиеи отсутствии истца. Представителем ответчика - ОСОБА_2 в отзыве указано, что рассмотрение дела она просит осуществлять с учетом обстоятельств указанных в данном суда отзыве. Выяснив обстоятельства дела и проверив их доказательствами, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении исковых требований по следующим основаниям. Судом установлено и подтверждается материалами дела, истец на основании приказа (распоряжения) № 41 от 12.03.2018 г. Был принят на работу в ООО «Завод« Электроважмаш »на должность стерженщика машинной формовки 3-го разряда с 13.03.2018 г.. Приказом (распоряжением) № 457 руководителя ГП« Завод «Электротяжмаш» от 08.10.2020 г.. ОСОБА_1 был освобожден от 08.10.2020 г.. от должности формовщика машинной формовки 3-го разряда по собственному желанию, по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины. По состоянию на момент увольнения у предприятия имела место задолженность перед позивачем по заработной плате и другим выплатам. Согласно справки № 998 от 11.11.2020 г., Задолженность ГП «Завод« Электротяжмаш »перед ОСОБА_1 (сумма начисленной, но не выплаченной заработной платы) составила 92809 грн. 78 коп., А именно: по 23 августа 039, 90 грн .; по 6 сентября 449, 06 грн., за октябрь 63 320, 82 грн. (В т.ч. компенсация при увольнении и выходное пособие). Надлежащие истцу суммы были выплачены ответчиком в полном размере 30.12.2020 года на основании судебного приказа выданного 22.12.2020 года Орджоникидзевским районным судом. Харькова (дело № 644/10150/20), путем перечисления денег на банковский счет. Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом, гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения. Согласно ч. 1 ст. 47 Кодекса законов о труде Украины, владелец или уполномоченой им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчеты в сроки, предусмотренные настоящим кодексом. Согласно ч.1 ст. 116 Кодекса законов о труде Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работникомтребования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. Согласно части первой статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его среднийзаработок за все время задержки по день фактического расчета. Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия. В постановлении от 27 марта 2013 года деле №6-15цс13 Верховный Суд Украины пришел к выводу, предусмотренного ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении следа есть при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в статье 117 КЗоТ Украины возмещение в том случае, если спор решен в пользу трудавителя. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который принимает решение по существу спора. Установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после пред` явление ним работодателю требований о расчете, суд поосновании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае проведения его к рассмотрению дела по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат услышитенню в полном объеме, если спор решен в пользу работника или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. Суд может уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, при следующих условиях: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникнетния спора между работодателем и работником после того, как принадлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса. Указанный вывод содержится в постановлениях Верховного Суда Украины от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16 и от 13 марта 2017 по делу № 6-259цс17. По размеру среднего заработка за время задержки выплаты истцу причитающихся при увольнении сумм, суд отмечает следующее. Обращаясь в суд с иском к ГП «Завод« Электротяжмаш », ОСОБА_1 просил суд взыскать с предприятия средний заработок за время задержки расчета по заработной плате за период с 9 октября 2020 по 30 декабря 2020 года, отметив в своем расчете 56 рабочих дней. Вместе с тем, средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украиныни «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок). В соответствии с пунктом 5 Раздел IV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время задержки окончательного расчета при увольнении работника, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением зарИтно платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период. Согласно предоставленной истцом справки о доходах за №999 от 11.11.2020 г., Заработная плата истца за август, сентябрь 2020 есть за два месяца, предшествующих месяцу в котором он был освобожден, составляла 29488 грн. 96 коп. (23039 грн. 90 коп. +6449 грн. 06 коп.) Рублей. среднедневной заработная плата за указанный период составляла 702 грн. 11 коп. (29488 грн. 96 коп. 42 рабочих дней). В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года также отмечается, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодавствить. 08.10.2020 года ОСОБА_1 был уволен за ч.З ст.38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины. 24 июля 2020 и.о. Генерального директора ГП "Завод" Электротяжмаш "был подписан приказ №309" Об установлении неполной рабочей недели ", которым с 01.10.2020 года на Государственном предприятии« Завод «Электротяжмаш» установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днями: понедельник, вторник, среда, четверг . Крим того, приказом от 21.10.2020 года № 427 на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлен режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в декабря 2020 года: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 и режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в январе 2021: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Итак, учитывая указанное выше, количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 08.10.2020 года (день увольнения) по 30.12.2020 года (деньфактического расчета), должна рассчитываться исходя из графика работы предприятия и составляет: за октябрь - 11 рабочих дней (за период с 09.10.2020 по 31.10.2020 г. без учета пятниц - 9, 16, 23, 30, в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 г. и без учета 14.10.2020 г.. - праздничный день) за ноябрь 2020 - 17 рабочих дней (за период с 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без учета пятниц - 6, 13, 20, 27, в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 p.) за декабрь 2020 - 15рабочих дней (за период с 01.12.2020 по 24.12.2020 p., согласно приказу №309 от 24.07.2020 г. без учета пятниц - 4, 11, 18 и за период с 25.12.2020 по 29.12.2020 p ., согласно приказу №427 от 21.10.2020 г. без учета - 28, 29 и без учета 25.12.2020 г.. - праздничный день). В общем 43 рабочих дня. Таким образом, формула для начисления средней заработной платы за время задержки выплаты заработной платы должен выглядеть следующим образом: 702 грн. 11 коп. (Среднедневная заработнаяплата) х 43 рабочих дня (количество дней просрочки по графику работы предприятия) = 30190 грн. 73 коп. При определении размера компенсации за время задержки расчета при увольнении, суд принимает во внимание правовую позицию Большой Палаты Верховного Суда, изложенную в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц о возможности уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины и считает необходимым уменьшить размер возмещения, учитывая следующее. закон покладае на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни. Однако, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя. Следует также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях и работник должен действовать добросовисно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя. Судом установлено, что ГП «Завод« Электротяжмаш », на момент увольнения истца, имело задолженность по выплате причитающихся ему при увольнении сумм в размере 92 809 грн.78 коп. Суд учитывает, что данная задолженность по невыплате указанной суммы была погашена 30.12.2020 года в связи с выдачей судебного приказа выданного 22.12.2020 года Врджоникидзевським районным судом. Харькова (дело № 644/10150/20). Заявление о выдаче которого была подана истцом 18.12.2020 года. В трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требует часть третья статьи 13 ГК Украины, не допуская действий, совершаемых с намерением причинения вреда другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах. Суд отмечает, что объем ответственности ответчика не соответствует принципу соразмерности с допущенным им правопорнием о невыплате причитающихся при увольнении сумм. При этом суд учитывает фактическое погашение задолженности и период задержки расчета, а также объективно над-тяжелое экономическое положение предприятия. Поэтому исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, считает, что взыскание с ответчика значительной суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (30190 грн.73 коп.) Является несправедливым и может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности с выплаты заработной платы другим работникам. Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, при обстоятельствах этого дела, суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме 20000, 00 грн. попредназначенная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предположить. Поэтому исковое требование о взыскании по статье 117 КЗоТ Украины, за время задержки расчета при увольнении истца подлежит удовлетворению в сумме 20000 грн. 00коп. Согласно части первой статьи 237-1КЗпП Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работник превысилику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 г.. «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невиплаты принадлежащих ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности. Фактически, указанными положениями постановления Пленума Верховного Суда Украины и практикой Европейского суда по правам человека установлено презумпцию причинения морального вреда работнику невыплатой причитающихся ему денежных сумм. При возмещении морального вреда, следует учесть, что в результате нарушения имущественных прав истца ему было вызвано кроме имущественного дисбаланса еще и отрицательное моральное угнетение, которое находится в прямой зависимости от поступка ответчика, ведь длительное сотрудничество ответчика и истца создала для последнего иллюзию защищенности и уверенности всвоей социальной значимости для работодателя, было грубо и безосновательно перечеркнуто соответствующим поведением ответчика. Такое положение вещей привело к возникновению у истца неуверенности в себе в вопросах поиска работы, общения с коллегами и т.д., кроме того, породил состояние тревоги, для защиты его прав понадобится еще значительный промежуток времени его жизни. Вместе с тем, с учетом разумности, взвешенности и справедливой компенсации, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении исковых требованийо возмещении морального вреда и взыскании ее в размере 1000 грн. Европейский суд по правам человека указал, что пункт первый статьи 6 Конвенции обязывает суды давать обоснования своих решений, но это не может восприниматься как требование предоставлять подробный ответ на каждый аргумент. Границы этого долга могут быть разными, в зависимости от характера решения. Кроме того, необходимо принимать во внимание, между прочим, разнообразие аргументов, сторона может представить в суд, и различия, которые существуют у государствах-участницах, учитывая положения законодательства, традиции, юридические заключения, изложения и формулировки решений. Таким образом, вопрос, выполнил суд свой долг по представлению обоснования, что следует из статьи 6 Конвенции, может быть определено только в свете конкретных обстоятельств дела (решение по делу «Пронина против Украины», № 63566/00, § 23, ЕСПЧ от 18 июля 2006 года). Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с розглядом дела. О взыскании с ответчика расходов на профессиональную правовничу помощь в сумме 5000 грн., Суд отмечает следующее. По ст.137 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь. Согласно п.8 ч.2 ст.141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных пренийпо делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление. В постановлении Большой Палаты Верховного Суда по делу №751 / 3840/15-ц от 20 сентября 2018 суд отмечает, что в подтверждение размера расходов на профессиональную юридическую помощь суда должны быть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), расчет предоставляемых услуг, документы, сОтчего об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Наличие документального подтверждения расходов на правовую помощь и их расчет является основанием для удовлетворения требований о возмещении таких расходов. Однако, в материалах дела отсутствуют документы и надлежащие доказательства на подтверждение действительных расходов на профессиональную юридическую помощь, перечень которых указан в вышеупомянутом постановлении Большой Палаты Верховного Суда, а потому в настоящее время отсутствуют основания для их возмещения. Распределение судебных расходов в части судебного сбора, суд решает в соответствии с положениями ст. 141 ГПК Украины и Закона Украины «О судебном сборе». Суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истца необходимо взыскать судебный сбор по требованиям о взыскании среднего заработка завремя задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда пропорционально удовлетворенных исковых требований в размере 386 грн. 63 коп. грн. (Довольно 42, 58% от суммы указанных требований). На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 430 ГПК Украины, п. 9 ч. 1, п. П. 15.5 п. 15 ч. 1 раздела ХИИИ Переходных положений ГПК Украины, суд - р е ш и л: Иск ОСОБА_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании среднего заработка за час задержки окончательного расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично. Взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »(61089, г.. Харьков, пр. Московский, 299, код ЕГРПОУ 00213121) в пользу ОСОБА_1, ИНФОРМАЦИЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1) средний заработок за время задержки выплаты заработной платы при увольнении в размере 20000, 00. и моральный вред в размере 1000, 00 грн. Указанные суммы указаны с учетом налогов и сборов, предусмотренных действующим законодательствомпри их выплате. Взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »(61089, г.. Харьков, пр. Московский, 299, код ЕГРПОУ 00213121) в пользу ОСОБА_1, ИНФОРМАЦИЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1) судебный сбор за подачу искового заявления в сумме 386 грн. 63 коп. Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения указанный срок исчисляется со дня составления полного судебногорешения. Апелляционная жалоба, согласно переходным положениям, подается в суд апелляционной инстанции через Орджоникидзевский районный суд. Харькова. Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии полного решения суда. Полный текст судебного решения составлен - 14.05.2021 г.. судья:А. К. [С.] ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ :12.05.2021 Справа № 644/1999/21 н/п 2/644/1538/21 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Харків Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого – судді Сітало А. К., за участю секретаря – Трач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: У березні 2021 року представником позивача – адвокатом Новаковим [А.] Івановичем подано до суду вказаний позов, в якому представник позивача просив стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 39 318 грн. 16 коп.; моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп.; судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 5000, 00 грн. Позовна заява мотивована тим, що позивач на підставі наказу (розпорядження) № 41 від 12.03.2018 р. був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду стрижневика машинного формування 3–го розряду з 13.03.2018 р. Наказом (розпорядженням) № 457 керівника ДП «Завод «Електроважмаш» від 08.10.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з 08.10.2020 р. з посади формувальника машинного формування 3 –го розряду за його власним бажанням, за ч. З ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Згідно довідки № 998 від 11.11.2020 р., заборгованість ДП «Завод «Електроважмаш» перед ОСОБА_1 (сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати) склала 92 809 грн. 78 коп., а саме: за серпень 23 039, 90 грн.; за вересень 6 449, 06 грн., за жовтень 63 320, 82 грн. (в т.ч. компенсація при звільненні та вихідна допомога). Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України. Враховуючи довготривале та системне порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивач 18.12.2020 р. подав до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача накопиченої заборгованості із заробітної плати. 22.12.2020 р. Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ по справі № 644/10150/20 про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості із заробітної плати з урахуванням судових витрат. Лише після направлення судом відповідачу у визначеному ЦПК України порядку виданого судового наказу, відповідач 30.12.2020 р. сплатив позивачу суму заборгованості за судовим наказом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача. Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України (при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Методика нарахування середнього заробітку детально описана в постанові КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100. Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», правилами, передбаченими розд.2 абз.З Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100, а також згідно п.32 Постанови пленуму ВСУ за № 9 від 06.11.1992 -Обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Виплата заробітної плати при звільненні мала бути проведена позивачу у жовтні 2020 року, тому позивачем для розрахунку взятий розмір заробітної плати за серпень та вересень 2020 року. Сума нарахованої заробітної плати за довідкою про доходи за серпень становила 23039, 90 грн., за вересень 6449, 06 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів у серпні становила 20 днів, у вересні 22 дні. Середньоденна заробітна плата становила: 29 488, 96 грн./42 = 702, 11 грн. Кількість робочих днів за час затримки виплати: 14 робочих днів у жовтні 2020 року (починаючи з 09.10.2020), 21 робочий день у листопаді 2020 року, 21 робочий день у грудні 2020 року (до моменту фактичної виплати заробітної плати 30.12.2020) разом - 56 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за весь період затримки становить: 702, 11 грн.Х 56 днів = 39 318 грн. 16 коп. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. З огляду на вказані положення ст. 161 ЦПК України та з метою економії процесуального часу на судове врегулювання питання виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні позивач 21.01.2021 р. подав до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова заяву про видачу судового наказу на стягнення зазначеної компенсації. За заявою позивача судом 26.01.2021 р. було видано відповідний судовий наказ у справі №644/308/21. Проте зазначений судовий наказ було скасовано за заявою відповідача. Позивач зазначає, що через недобросовісні дії відповідача, він вимушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача належної компенсації за затримку виплати заробітної плати задля відновлення своїх законних трудових прав, грубо порушених відповідачем. Неправомірність дій відповідача по відношенню до позивача є очевидною, а порушення трудових прав є грубим та найбільш чутливим для позивача, адже внаслідок протиправних дій відповідача позивач фактично втратив обґрунтовано очікувану можливість забезпечення існування себе та своєї сім`ї. Неправомірними діями відповідача із затримки гарантованої Конституцією та КЗпП України заробітної плати та компенсації за таку затримку відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, яка також підлягає стягненню судом. Моральна шкода позивача, яка спричинена йому відповідачем полягає в наступному. Внаслідок тривалої - понад чотири місяці, затримки відповідачем виплати позивачу заробітної плати, позивач опинився у скрутному матеріальному становищі. Через відсутність грошей, на які позивач обґрунтовано та за положеннями законодавства розраховував, у позивача виникло відчуття безпорадності та безнадійності щодо найближчого майбутнього. Адже позивач сумлінно та своєчасно виконав свої трудові обов`язки перед відповідачем, проте навіть сам факт необхідності звернення до відповідача навіть з питанням про те, коли йому буде виплачена вже зароблена заробітна плата, в свою чергу викликав у позивача відчуття приниження честі та гідності. Позивач, усвідомлюючи свою нерівність по відношенню до відповідача та повну залежність від відповідача та дій його посадових осіб, відчував себе жебраком, який змушений випрошувати милостиню. Окрім цього, безвідповідальна та свавільна поведінка відповідача вочевидь порушила нормальні життєві зв`язки позивача, якій, як і всі відповідальні люди, усвідомлює свій обов`язок з утримання своєї сім`ї та планує свої витрати відносно до доходів, на які він вправі розраховувати. Позивач був змушений звертатися до сторонніх людей з проханням позичити йому грошей до моменту, коли відповідач виплатить йому заробітну платню. Це, в свою чергу, додатково принижувало гідність позивача та поглиблювало його моральні страждання, як через сам факт приниження гідності, так і через побоювання не віддати борг у випадку, якщо відповідач взагалі ніколи не сплатить заборгованість із заробітної плати. Такий стан речей призвів до виникнення у позивача невпевненості в собі в питаннях пошуку роботи, спілкування з колегами тощо, крім того, породив стан тривоги, що для захисту його прав знадобиться ще значний проміжок часу його життя. Позивач оцінює розмір спричиненої йому відповідачем моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн. У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просить у вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині 9 127, 43 грн. (39318, 16 — 30190, 73) відмовити, враховуючи розрахунки відповідача, в іншій частині (30190, 73 грн.) врахувати клопотання відповідача про зменшення розміру середнього заробітку на 90%, тобто до 3019, 07 грн.; у вимозі про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. відмовити в повному обсязі; у вимозі про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн. відмовити в повному обсязі. Разом з цим відповідачем у відзиві, визнається розмір заборгованості перед позивачем по заробітній платі не виплаченій при його звільненні, та розмір середньоденної заробітної плати. При нарахуванні середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати представник відповідача просила врахувати графік роботи підприємства. На обгрунтування своєї позиції представником відповідача зазначено наступне. He проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. При цьому слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Також в постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством. 08.10.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за ч.З ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України. 24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Відповідно до ч. 1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу -врахування (перший множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу. Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 08.10.2020 року (день звільнення) по 30.12.2020 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за жовтень — 11 робочих днів (за період з 09.10.2020 по 31.10.2020 р. без врахування п`ятниць - 9, 16, 23, 30, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. та без врахування 14.10.2020 р. - святковий день); за листопад 2020 року — 17 робочих днів (за період з 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без врахування п`ятниць — 6, 13, 20, 27, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 p.); за грудень 2020 року — 15 робочих днів (за період з 01.12.2020 по 24.12.2020 p., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць — 4, 11, 18 та за період з 25.12.2020 по 29.12.2020 p., відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування — 28, 29 та без врахування 25.12.2020 р. - святковий день). Загалом: 43 робочих дня. Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином: 702 грн. 11 коп. (середньоденна заробітна плата) х 43 робочих дня (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 30 190 грн. 73 коп. Посилаючись на фактичне погашення заборгованості та нетривалий період затримки розрахунку, а також об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства, яке вживає всіх можливих заходів задля збереження тисяч робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, представник відповідача просила зменшити розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати ОСОБА_1 на 90% від загального їх розміру 30 190, 73 грн.до 3 019, 07 грн. Також зазначила, що вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань, не доведено вини роботодавця щодо заподіяння моральної шкоди та не доведено, що саме невиплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Крім того, станом на 30.12.2020 року заробітна плата була виплачена позивачу в повному обсязі, в тому числі вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку. Щодо витрат на правову допомогу представником відповідача зазначено, що договір про надання правової допомоги не містить детального опису правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстав для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає ані суду, ані іншій стороні справи, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Відповідь на відзив до суду не надходила. Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача. Представником відповідача – ОСОБА_2 у відзиві зазначено, що розгляд справи вона просить здійснювати з урахуванням обставин зазначених у наданому суду відзиві. З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на підставі наказу (розпорядження) № 41 від 12.03.2018 р. був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду стрижневика машинного формування 3 –го розряду з 13.03.2018 р. Наказом (розпорядженням) № 457 керівника ДП «Завод «Електроважмаш» від 08.10.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з 08.10.2020 р. з посади формувальника машинного формування 3 –го розряду за його власним бажанням, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Станом на час звільнення у підприємства мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі та іншим виплатам. Згідно довідки № 998 від 11.11.2020 р., заборгованість ДП «Завод «Електроважмаш» перед ОСОБА_1 (сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати) склала 92 809 грн. 78 коп., а саме: за серпень 23 039, 90 грн.; за вересень 6 449, 06 грн., за жовтень 63 320, 82 грн. (в т.ч. компенсація при звільненні та вихідна допомога). Належні позивачу суми були виплачені відповідачем у повному розмірі 30.12.2020 року на підставі судового наказу виданого 22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова (справа № 644/10150/20), шляхом перерахування грошей на банківський рахунок. Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом. Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. В постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16 та від 13 березня 2017 року по справі № 6-259цс17. Щодо розміру середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних при звільненні сум, суд зазначає наступне. Звертаючись до суду з вказаним позовом до ДП «Завод «Електроважмаш», ОСОБА_1 просив суд стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 09 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року, зазначивши в своєму розрахунку 56 робочих днів. Разом з цим, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки остаточного розрахунку при звільненні працівника, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Відповідно до наданої позивачем довідки про доходи за №999 від 11.11.2020 р., заробітна плата позивача за серпень, вересень 2020 року тобто за два місяці, які передували місяцю у якому його було звільнено, складала 29488 грн. 96 коп. (23039 грн. 90 коп. +6449 грн. 06 коп.) грн. Середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 702 грн. 11 коп. (29488 грн. 96 коп. : 42 робочих днів). В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року також зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством. 08.10.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за ч.З ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України. 24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 08.10.2020 року (день звільнення) по 30.12.2020 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за жовтень — 11 робочих днів (за період з 09.10.2020 по 31.10.2020 р. без врахування п`ятниць - 9, 16, 23, 30, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. та без врахування 14.10.2020 р. - святковий день); за листопад 2020 року — 17 робочих днів (за період з 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без врахування п`ятниць — 6, 13, 20, 27, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 p.); за грудень 2020 року — 15 робочих днів (за період з 01.12.2020 по 24.12.2020 p., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць — 4, 11, 18 та за період з 25.12.2020 по 29.12.2020 p., відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування — 28, 29 та без врахування 25.12.2020 р. - святковий день). Загалом 43 робочих дні. Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином: 702 грн. 11 коп. (середньоденна заробітна плата) х 43 робочих дні (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 30 190 грн. 73 коп. При визначенні розміру компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, з огляду на наступне. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Судом встановлено, що ДП «Завод «Електроважмаш», на час звільнення позивача, мало заборгованість по виплаті належних йому при звільненні сум у розмірі 92809 грн.78 коп. Суд враховує, що дана заборгованість із невиплати вказаної суми була погашена 30.12.2020 року у зв`язку із видачею судового наказу виданого 22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова (справа № 644/10150/20). Заява про видачу якого була подана позивачем 18.12.2020 року. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдання шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Суд зазначає, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо невиплати належних при звільненні сум. При цьому суд враховує фактичне погашення заборгованості та період затримки розрахунку, а також об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства. А тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (30190 грн.73 коп.) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000, 00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити. Тому позовна вимога про стягнення за статтею 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 20000 грн. 00коп. Згідно із частиною першою статті 237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Фактично, вказаними положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України та практикою Європейського суду з прав людини встановлено презумпцію спричинення моральної шкоди працівнику невиплатою належних йому грошових сум. При відшкодуванні моральної шкоди, слід врахувати, що у результаті порушення майнових прав позивача йому було спричинено окрім майнового дисбалансу ще й негативне моральне пригнічення, яке перебуває у прямій залежності від вчинку відповідача, адже тривала співпраця відповідача та позивача створила для останнього ілюзію захищеності та впевненості у своїй соціальній значимості для роботодавця, що було грубо та безпідставно перекреслено відповідною поведінкою відповідача. Такий стан речей призвів до виникнення у позивача невпевненості в собі в питаннях пошуку роботи, спілкування з колегами тощо, крім того, породив стан тривоги, що для захисту його прав знадобиться ще значний проміжок часу його життя. Разом із тим, з урахуванням розумності, виваженості та справедливої сатисфакції, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення її у розмірі 1000 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правовничу допомогу в сумі 5000 грн., суд зазначає наступне. За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Однак, в матеріалах справи відсутні документи та належні докази на підтвердження дійсних витрат на професійну правничу допомогу, перелік яких зазначений у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, а тому на цей час відсутні підстави для їх відшкодування. Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір». Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 386 грн. 63 коп. грн. (задоволено 42, 58% від суми вказаних вимог). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд - в и р і ш и в: Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 20000, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн. Вказані суми зазначені з урахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством при їх виплаті. Стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 386 грн. 63 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга, згідно до перехідних положень, подається до суду апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду. Повний текст судового рішення складено – 14.05.2021 р. Суддя: А. К. Сітало

Добавить комментарий ↓

Хотите получать в Telegram уведомления о комментариях к этому посту? Перейдите по ссылке и нажмите "Старт"

Хотите получать комментарии к отзыву на email?

Проголосуйте за отзыв:
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 30.07.2021

Судья [Ч.] в. г. Дело № 644/9976/20 Производство № 2/644/585/21 30.07.2021 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 30 июля 2021 г.. Харьков. Орджоникидзевский районный суд. В составе: Судьи [Ч.] в.г., при участии: секретаря судебных заседаний Шеремет е.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харьков...

ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 28.07.2021

28.07.2021 Дело № 644/4254/21 н / п 2/644/1965/21 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 28 июля 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего судьи [С.] а.к., с участием секретаря Трач м.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства, с сообщением (вызовом) сторон, граж...

ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 27.07.2021

27.07.2021 Дело № 644/4236/21 н / п 2/644/1961/21 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 27 июля 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего судьи [С.] а.к., с участием секретаря Трач м.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства с сообщением (вызовом) сторон, гражд...

ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 30.06.2021

Судья [Ш.] с. в. Дело № 644/2499/21 Производство № 2/644/1610/21 30.06.2021 решение именем украины 30 июня 2021 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] с.в., с участием секретаря судебного заседания [К.] а.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в Харькове гражданское дело по иску лицо_1 к гп « завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка ...

ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 30.06.2021

Судья [Ш.] с. в. Дело № 644/4292/21 Производство № 2/644/1973/21 30.06.2021 решение именем украины 30 июня 2021 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] с.в., с участием секретаря судебного заседания [К.] а.в. рассмотрев в открытом судебном заседании. Гражданское дело по иску лицо_1 к гп « завод «Электротяжмаш» об взыскании среднего заработка за время ...

ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 29.06.2021

Дело № 643/2536/21 Производство № 2/643/2877/21 решение именем украины 29.06.2021. м. Харьков Московский районный суд. В составе: председательствующего судьи [Г.] я.м., рассмотрев в порядке письменного производства по имеющимся в деле материалам гражданского дела по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взысканиизадолженности по выплате заработной платы, выходного пос...

Завод и фабрика: отзывы о работе в Харькове




Добавить комментарий

Filtered HTML

  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Допустимые HTML-теги: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Строки и абзацы переносятся автоматически.

Plain text

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Строки и абзацы переносятся автоматически.
CAPTCHA
Этот вопрос задается для того, чтобы выяснить, являетесь ли Вы человеком или представляете из себя автоматическую спам-рассылку.