ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Недостатки: 

Единственный уникальный номер дела 235/2044/21
Номер производства 2/235/998/21

РЕШЕНИЕ
ИМЕНЕМ УКРАИНЫ
19 мая 2021 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] А.С.,
с участием секретаря судебного заседания Нагорной К. В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску ЛИЦО_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В С Т А Н О В И Л:
26.03.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанную исковое заявление, в котором ОСОБА_1 просит взыскать с ООО «Краснолиманская»:
- задолженность по заработной плате 149635, 06 гривен,
- средний заработок за время задержки выплаты расчета при увольнении за период с 25.03.2021 года по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 01.04.2021 года составляет 5262, 32 гривен.
Иск мотивирован тем, что ОСОБА_1 с 18.06.2018 года находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская», занимал должность проходчика подземного 4 разрядку с полным рабочим днем ​​в шахте. Приказом №130-к от 13.01.2021 года истец освобожден от ООО «Краснолиманская» на основании ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию). С момента прекращения трудовых отношений вопреки ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, представлено окончательного расчета, принадлежащие сумми заработка, начисленные за период с ноября 2019 по январь 2021 в размере 149635, 06 гривен не выплачено. За задержку расчета при увольнении, по убеждению истца, ответчик должен нести ответственность, так заявлено требование взыскания, в порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период с 25.03.2021 года по день принятия судебного решения, на момент обращения в суд - 01.04.2021 года составляет 5262, 32 гривен. За защитой нарушенных прав ОСОБА_1 обратился к суду (а 2-3).
Определением суда от 31.03.2020 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи) рассмотрение дела назначено в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 ст. 19, ст. 274 ГПК Украины (а 20).
30.04.2020 года ООО «Краснолиманская» на исковое заявление, в порядке ст. 278 ГПК Украины, подано отзыв, из которого следует, что ответчик считаетесть требования ОСОБА_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношений осуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде. Так, истец освобожден 13.01.2021 года по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию. День освобождения истца совпадает с днем ​​пребывания в ежегодном отпуске. В день увольнения истцу в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 43 КЗоТ Украины выдана трудовая книжка, при этом, истец обратился с требованием о выплате поженность 24.03.2021 года. По состоянию на 13.01.2021 года задолженность ООО «Краснолиманская» перед ОСОБА_1 составляет 33862, 18 гривен, для быстрого погашения которой совершаются все возможные действия. С учетом действительных обстоятельств спорных отношений ООО «Краснолиманская» просит в иске отказать в полном объеме. (А 26-28).
Стороны вызов в суд не явились.
Истцом ОСОБА_1, представителем истца - адвокатом [М.] Н. В. (действующая на основании ордера и договора о предоставлении правовой помощии), суда адресовано заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, иск поддержали, просили принятия решения на основании письменных материалов по делу.
Представитель ответчика ООО «Краснолиманская» Кошелева А. И. (уполномоченное доверенностью) подала заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно ч. 3 ст. 211 ГПК Украины участник дела вправе заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется на основании наявных в суд материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Сдостойно записей в трудовой книжке серийный номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская»:
- 18.06.2018 года - принят проходчиком подземным 4 разряда с полным подземным рабочим днем ​​в шахте временно;
- 06.08.2018 года - переведен проходчиком подземным 5 разряда с полным подземным рабочим днем ​​в шахте постоянно;
- 13.01.2020 года - уволен по собственному желанию, согласно ст. 38 КЗоТ Украины (а 5-8).
К материалам дела приобщены копию заявления ОСОБА_1 от 13.01.2020 года об увольнении по собственному желанию, копию приказа ООО «Краснолиманская» № 12-к от 13.01.2020 года об увольнении истца с 13.01.2020 года (л.д. 35).
Спорные отношения между сторонами возникли на основании того, что при увольнении истца расчет с ним своевременно не проведено.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное одержание вознаграждения за труд защищается законом. В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества ина условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание »/« правомерное ожидание »относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган зобов`язаний в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.д.) подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провестис уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в позах Верховного Суда Украины № 6-1395цс16 от 26.10.2016 года, № 6-788цс16 от 14.12.2016 года, № 6-2912цс16.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обставин (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы дается оценка доводов истца в части обоснования требований о взыскании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплаты указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» - при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоАжена им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Согласно бухгалтерской справки ООО «Краснолиманская» о задолженности по заработной плате № 665 от 20.04.2021 года с ОСОБА_1 за время работы проведены следующие расчеты:
- по ноябрь 2019 рокв: начислено - 22101, 75 гривен, к выплате 17691, 90 гривен оплачено 7930, 00 гривен, задолженность - 9761, 90 гривен;
- по декабрь 2019: начислено - 11302, 71 гривен: к выплате - 8998, 68 гривен, оплачено 1350, 0 гривен, задолженность 7648, 68 гривен;
- по январь 2020: начислено - 20560, 99 гривен, к выплате - 16451, 60 гривен, оплачено 0, 00, долг - 16451, 60 гривен, общая сумма задолженности по состоянию на 13.01.2020 года составляет 33862, 18 гривен, с учетом уже осуществленногоудержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы. (А 37-38)
Сведения исследованных бухгалтерских справок истцом оспорено, доказательств, опровергались указанные подсчеты не предоставлено.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона в смысле их принадлежности и допустимости, - приходит к выводу, что принудительному взысканию с ООО «Краснолиманське »в пользу ОСОБА_1 подлежит задолженность в сумме 33862, 18 гривен, в том числе компенсация за неиспользованный отпуск с учетом уже проведенного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования ОСОБА_1 в части взыскания с ООО «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд приходит к следующим выводам.
По пункту истца ответчиком несвоевременно проведенорасчет, поскольку начисленные суммы составляющих заработка не выплачены в день увольнения, то есть 13.01.2020 года, поэтому ответчик должен нести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
ОСОБА_1 ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - проводит расчет суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении по формуле: Средний заработок умноженный на время задержки фактического расчета.
Согласно бухгалтерской справки ООО «Краснолиманская» №664 от 20.04.2021 года сумма среднего заработка истцом определена по ноябрь - декабрь 2019 году в сумме 30207, 66 гривен, из расчета 1041, 64 гривен (среднедневной заработок) х 29 дней (количество рабочих дней) . (А. С. 39)
Время задержки расчета при увольнении, позиция истца с 25.03.2021 года по день вынесения судебного решения, а именно за март 2021- 5 дней, за апрель 2021 - 22 день, по май 2021 - 10 дней - всего - 37 дней.
Таким образом, сумма среднего заработка истцом определена в размере 38540, 68 гривен (1041, 64 гривен х 37 дней).
Ответчик ООО «Краснолиманская», оспаривая заявленный ОСОБА_1 размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении, основывает позицию защиты на доводах о отсутствии правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при с ВИЧьненни.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГК Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. В соответствии со ст. 81 ГПК Украины участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна доказать те обстоятельства на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения относительно непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказывания тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований ОСОБА_1 о взыскании с ООО «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд принимает во внимание следующее.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ при увольнении працивника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся трудавник при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решение Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса указано, что по статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учрежденияи, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статте 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно разъяснений п. 20, п. 25 Постановления Пленума ВС Украины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в деньосвобождения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ гласит, что ответственность работодателя неразрывно связана с: факту невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наявность вине собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанных условий может вызывать ответственность работодателя за задержку расчета при увольнении.
Судом установлено, что 13.01.2020 года ОСОБА_1 подал заявление об увольнении с должности проходчика подземного 5 разряда ООО «Краснолиманская» (а 35).
Приказом ООО «Краснолиманская» № 12к от 13.01.2020 года ОСОБА_1 освобожден от работы с 13.01.2020 года в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. (А 35).
день освония - 13.01.2020 году не был рабочим днем ​​для ОСОБА_1.
13.01.2020 года ОСОБА_1 подал заявление о предоставлении части ежегодного отпуска продолжительностью 1 календарный день по семейным обстоятельствам (а 33).
Находясь в отпуске истец воспользовался правом подать заявление об увольнении по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ Украины). Суд отмечает, что в таком случае работодателю издавать приказ о прерывании отпуска или выходить работнику на один день на работу не требуется. Таким образом, днем ​​увольнения ВСОБА_1 является день отпуска.
При таких обстоятельствах, учитывая то, что в день увольнения истец работал в соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины, сумма причитающихся выплат (составляющие начисленного заработка) должна была быть выплачена работодателем не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В части первой статьи 116 КЗоТ законодателем обязанность работодателя произвести расчет с работником, который не работал в день увольнения, поставленный в зависимость от имеющегосяости требования о такой расчет
Судом установлено, что 24.03.2021 года ОСОБА_1 заявлено требование о проведении полного расчета, то есть с 25.03.2021 года (следующий день после получения требования) по день вынесения решения 19.05.2021 года. (То есть в предельный срок для проведения расчета 19.05.2021 года)
С учетом вышеизложенного, обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организациипо состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истцаначинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Такой вывод соответствует правовым выводам, изложенным в постановлении Верховного Суда от 03.07.2019 по делу № 742/845/17 (НП 61-21871св18), и от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (ЧП N 61 -23170сво18) - подлежат обязанностиовому учету в соответствии с ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Из материалов дела усматривается, что требование о проведении расчета отправлено истцом ОСОБА_1 в адрес ООО «Краснолиманская», и получено представителем ответчика - 24.03.2021 года. Поэтому суд отклоняет ссылки ответчика о выплате задолженности по заработной плате не позднее следующего дня после получения копии искового заявления (14.04.2021 года), и считает, что должен нести ответственность за задержку расчета при увольнении в соответствиив ст. 117 КЗоТ Украины.
Осуществление расчетов среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определен в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела II Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно справки ООО«Краснолиманская» № 664 от 20.04.2021 года среднедневной заработок ОСОБА_1 составляет 1041, 64 гривен, исходя из следующего расчета: с учетом количества рабочих дней, за ноябрь и декабрь 2019 года, в сумме 30207, 66 гривен, из расчета 1041, 64 гривен (среднедневной заработок) х 29 дней (количество рабочих дней). (А. С. 39)
Возражений против такого расчета истцом не предоставлено.
В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднегозаработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством.
Истцом ОСОБА_1 определены рабочие дни за задержку расчета - за период с 25.03.2021 года на момент вынесения решения, но на момент обращения 01.04.2021 года - 5262, 32 гривен.
Суд определяет количество рабочихдней задержки расчета при увольнении с 25.03.2021 года (с учетом поданного заявления об увольнении с требованием о проведении полного расчета (требования о расчете) - по дату принятия решения суда (19.05.2021 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактической выплаты задолженности по заработной плате. При этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласуется с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства о воплату труда »№ 13 от 24.12.1999 года (п. 20), и не может быть расценено как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных исковых требований.
Учитывая указанного, с учетом разъяснения Минсоцполитики из расчета норм продолжительности рабочего времени на 2021 (письмо № 3501-06 / 219 от 12.08.2020) - суд отмечает, что количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 25.03.2021 года по 19.05.2021 года (включительно) составляет 37 дней.
Таким образом, суммакомпенсации за время задержки расчета составляет: 141, 64 грн. (Среднедневная заработная плата) х 37 (количество дней задержки расчета) = 38540, 68 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя.
Так, ООО «Краснолиманская» в отзыве на исковое заявление указано, что невыплата ОСОБА_1 при увольнении причитающихся сумм заработка не связана с виновным поведением работодателя.
Такие доводы ответчика суд отклоняет.
Требования о выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного вреда. Общим признаком гражданско-правовой ответственности является ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности спрямованет не наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и меры ответственности работодателя, предусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своечасне получения заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точногоого их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец. Исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такой правовой вывод изложен в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18).
Кроме того, в соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» сама по себе отсутствие средств у работодателя, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение дал и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 года № 4-рп / 2012 по делу об официальном толковании положений ст. 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 этогв кодекс.
Суд, тоскуя вышеизложенное присуждает к взысканию с ООО «Краснолиманская» в пользу ОСОБА_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 25.03.2021 года по 19.05.2021 года (включительно) в сумме 38540, 68 гривен.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, которые в соответствии со статьей 264 ГПК Украины подлежат выяснению при принятии решения, - приговаривает к взысканию с ООО «Краснолиманская» суммы средств - начисленной, но не выплаченной заработной платы, составляющейчастью которой является компенсация за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, при этом отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 года № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию . Поскольку взимания и уплата подоходного налога с общестмадян (налога на доходы физических лиц) являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
В соответствии со ст. 67 Конституции Украины определено, что каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулирован разделом IV Налогового кодекса Украины, которым определенвиды полученных физическими лицами доходов, включаемых в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход (статья 164 НК Украины), и доходов, которые не включаются в расчет общего (годового) налогооблагаемого дохода (статья 165 НК Украины).
В соответствии с п. П. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, выкористовуючы ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлено ставка налога составляет 18 процентов базы налогообложения относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 этой статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми взаимоотношениИнама и по гражданско-правовым договорам). Согласно п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НК Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено налогообложения заработной платы военным сбором. Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта налогообложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплате налога надоходы физических лиц и военного сбора с дохода в виде заработной платы, присужденной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, морального вреда (правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 25.07.2018 года дело № 180 / 683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения выводу о налогообложении присужденных к взысканию сумм, - суд учитывает, что согласно материалам дела ООО «Краснолиманская» имеет перед ОСОБА_1 обязанность по выплате заработной платы согласно бухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом проведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины резолютивная часть решения суда должна содержать вывод суда о распределении судебных расходов. Распределение судебных расходов между сторонами происходит по правилам статьи 141 ГПК Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлиныи расходов, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так, ОСОБА_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе». Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются расходы в пользу лиц, их понеслы. Иск ОСОБА_1 в части взыскания задолженности по заработной плате удовлетворен частично на сумму 33862, 18 гривен, поэтому сумма судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу государства равен 202, 56 гривен.
Также из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлены искового заявления о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении уплачено в доход местного бюджета судебный сбор в сумме 908, 00 гривен (квитанция - л.д. 1). Требования в этой части задоволено полностью, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца равен 908, 00 гривен.

На основании вышеизложенного, ст. ст. 15, 16 ГК Украины, ст. ст. 2, 47, 83, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ГПК Украины суд, -

Р Е Ш И Л:
Исковые требования ЛИЦО_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при уволеннон - удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу ОСОБА_1:
- задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы, за ноябрь 2019 - январь 2020 году в общей сумме 33 862 (тридцать три тысячи восемьсот шестьдесят два) рубля 18 копеек (сумма определена с учетом удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обов` языковых платежей);
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении попериод с 25
.03.2021 года по 19.05.2021 года включительно в сумме 38540 (тридцать восемь тысяч пятьсот сорок) рублей 68 копеек без учета подоходного налога с граждан и других обязательных платежей.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу ОСОБА_1 заработной платы в пределах месячного платежа за ноябрь 2019 году в сумме 9761 (девять тысяч семьсот шестьдесят один) гривна 90 копеек (сумма определена с учетомям подоходного налога с граждан и других обязательных платежей).
Судебные расходы по делу, в соответствии с ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, отнести на счет Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» взыскав с ответчика
- в пользу ОСОБА_1 судебный сбор в сумме 908 (девятьсот восемь) рублей.
- в пользу государства судебный сбор в сумме 202 (двести два) рубля 56 копеек.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 ГПК Украины после окончания срока подачи апелляционнойжалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение тридцати дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 ГПК Украины и, соответственно п. П. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехдных положений ГПК Украины, - в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский районный суд Донецкой области или непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины (в редакции Закона № 731-IX от 18.06.2020 г..) Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (COVID-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решилвопрос об их права, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, что обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания; суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность поступитния соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 ГПК Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, является дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда - 19.05.2021 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
- истец ОСОБА_1, ИНФОРМАЦИЯ_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налоков НОМЕР_2, адрес регистрации: АДРЕС_1;
- ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», код ЕГРПОУ 32281519, юридический адрес: 85310, Донецкая область, . Покровск., Г. Родинское.

судья:



ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/2044/21
Номер провадження 2/235/998/21

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :
26.03.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське»:
- заборгованість по заробітній платі 149635, 06 гривень,
- середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 25.03.2021 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.04.2021 року становить 5262, 32 гривень.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 18.06.2018 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», обіймав посаду прохідника підземного 4 розрядку з повним робочим днем у шахті. Наказом №130-к від 13.01.2021 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, належні суми заробітку, нараховані за період з листопада 2019 року по січень 2021 року в розмірі 149635, 06 гривень не виплачено. За затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 25.03.2021 року по день ухвалення судового рішення, на момент звернення до суду – 01.04.2021 року становить 5262, 32 гривень. За захистом порушених прав ОСОБА_1 звернувся до суду (а.с. 2-3).
Ухвалою суду від 31.03.2020 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 20).
30.04.2020 року ТОВ «Краснолиманське» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, позивач звільнений 13.01.2021 року згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. День звільнення позивача співпадає з днем перебування у щорічній відпустці. В день звільнення позивачу відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України видана трудова книжка, при цьому, позивач звернувся з вимогою про виплату заборгованості 24.03.2021 року. Станом на 13.01.2021 року заборгованість ТОВ «Краснолиманське» перед ОСОБА_1 складає 33862, 18 гривень, для найшвидшого погашення якої вчиняються всі можливі дії. З урахуванням дійсних обставин спірних відносин ТОВ «Краснолиманське» просить в позові відмовити в повному обсязі. (а.с. 26-28).
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем ОСОБА_1 , представником позивача – адвокатом [М.] Н. В. (діюча на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги), суду адресовано заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримано, просили ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» Кошелєва О. І. (уповноважена довіреністю) подала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське»:
- 18.06.2018 року – прийнятий прохідником підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті тимчасово;
- 06.08.2018 року – переведений прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті постійно;
- 13.01.2020 року – звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 5-8).
До матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_1 від 13.01.2020 року про звільнення за власним бажанням, копію наказу ТОВ «Краснолиманське» № 12-к від 13.01.2020 року про звільнення позивача з 13.01.2020 року (а.с. 35).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» про заборгованість із заробітної плати № 665 від 20.04.2021 року з ОСОБА_1 за час роботи проведено наступні розрахунки:
- за листопад 2019 року: нараховано – 22101, 75 гривень, до виплати 17691, 90 гривень сплачено 7930, 00 гривень, заборгованість – 9761, 90 гривень;
- за грудень 2019 року: нараховано – 11302, 71 гривень: до виплати – 8998, 68 гривень, сплачено 1350, 0 гривень, заборгованість 7648, 68 гривень;
- за січень 2020 року: нараховано – 20560, 99 гривень, до виплати – 16451, 60 гривень, сплачено 0, 00, борг – 16451, 60 гривень, загальна сума заборгованості станом на 13.01.2020 року складає 33862, 18 гривень, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми. (а.с. 37-38)
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість в сумі 33862, 18 гривень, в тому числі компенсація за невикористану відпустку з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 13.01.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
ОСОБА_1 посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» №664 від 20.04.2021 року сума середнього заробітку позивачем визначена за листопад - грудень 2019 року в сумі 30207, 66 гривень, з розрахунку 1041, 64 гривень (середньоденний заробіток) х 29 днів (кількість робочих днів). (а. с. 39)
Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача з 25.03.2021 року по день винесення судового рішення , а саме за березень 2021 року - 5 днів, за квітень 2021 року - 22 день, за травень 2021 року - 10 днів – всього – 37 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку позивачем визначена в розмірі 38540, 68 гривень (1041, 64 гривень х 37 днів).
Відповідач ТОВ «Краснолиманське», оспорюючи заявлений ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутності правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише сукупність усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що 13.01.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади прохідника підземного 5 розряду ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 35).
Наказом ТОВ «Краснолиманське» № 12к від 13.01.2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 13.01.2020 року відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с. 35).
День звільнення – 13.01.2020 року не був робочим днем для ОСОБА_1 .
13.01.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про надання частини щорічної відпустки тривалістю 1 календарний день за сімейними обставинами (а.с. 33).
Перебуваючи у відпустці позивач скористався правом подати заяву про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Суд зазначає, що в такому випадку роботодавцю видавати наказ про переривання відпустки або виходити працівнику на один день на роботу не потрібно. Таким чином, днем звільнення ОСОБА_1 є день відпустки.
За таких обставин, зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У частині першій статті 116 КЗпП законодавцем обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок
Судом встановлено, що 24.03.2021 року ОСОБА_1 заявлено вимогу про проведення повного розрахунку, тобто з 25.03.2021 року (наступний день після отримання вимоги) по день винесення рішення 19.05.2021 року. (тобто в граничний строк для проведення розрахунку 19.05.2021 року)
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Такий висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 742/845/17 (НП 61-21871св18), та від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц (НП N 61-23170сво18), - підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що вимогу про проведення розрахунку надіслано позивачем ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Краснолиманське», та отримано представником відповідача – 24.03.2021 року. Тому суд відхиляє посилання відповідача про виплату заборгованості по заробітній платі не пізніше наступного дня після отримання копії позовної заяви (14.04.2021 року), та вважає, що має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 664 від 20.04.2021 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 1041, 64 гривень, виходячи з наступного розрахунку: з урахуванням кількості робочих днів, за листопад та грудень 2019 року, в сумі 30207, 66 гривень, з розрахунку 1041, 64 гривень (середньоденний заробіток) х 29 днів (кількість робочих днів). (а. с. 39)
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Позивачем ОСОБА_1 визначено робочі дні за затримку розрахунку – за період з 25.03.2021 року на момент винесення рішення, але на момент звернення 01.04.2021 року – 5262, 32 гривень.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 25.03.2021 року (з урахуванням поданої заяви про звільнення з вимогою про проведення повного розрахунку (вимоги про розрахунок) - по дату ухвалення рішення суду (19.05.2021 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2021 рік (лист № 3501-06/219 від 12.08.2020) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 25.03.2021 року по 19.05.2021 року (включно) складає 37 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 141, 64 грн. (середньоденна заробітна плата) х 37 (кількість днів затримки розрахунку) = 38540, 68 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ТОВ «Краснолиманське» у відзиві на позовну заяву зазначено, що невиплата ОСОБА_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Такі доводи відповідача суд відхиляє.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Крім того, відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Суд, сумуючи вищевикладене присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2021 року по 19.05.2021 року (включно) в сумі 38540, 68 гривень.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухвалення рішення, - присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, складовою частиною якої є компенсація за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи ТОВ «Краснолиманське» має перед ОСОБА_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, ОСОБА_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково на суму 33862, 18 гривень, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 202, 56 гривень.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні сплачено в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 908, 00 гривень (квитанція - а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено повністю, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача дорівнює 908, 00 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість з нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, за листопад 2019 року - січень 2020 року в загальній сумі 33862 (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 18 копійок (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2021 року по 19.05.2021 року включно в сумі 38540 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок) гривень 68 копійок без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за листопад 2019 року в сумі 9761 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 90 копійок (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
- на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
- на користь держави судовий збір в сумі 202 (двісті дві) гривні 56 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду – 19.05.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське.

Суддя:



Добавить комментарий ↓

Хотите получать в Telegram уведомления о комментариях к этому посту? Перейдите по ссылке и нажмите "Старт"

Хотите получать комментарии к отзыву на email?

Проголосуйте за отзыв:
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 11.01.2022

Единственный уникальный номер дела 235/6976/21 Номер производства 2/235/132/22 решение именем украины 11 января 2022 года г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной к. в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда порядке упрощенного производства гражданское д...

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 08.12.2021

Единственный уникальный номер дела 235/7594/21 Номер производства 2/235/2379/21 решение именем украины 8 декабря 2021 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной к. в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дел...

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 16.11.2021

Единственный уникальный номер дела 235/4750/21 Номер производства 2/235/1640/21 решение именем украины 16 ноября 2021 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной к. в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дел...

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 21.10.2021

Единственный уникальный номер дела 235/7740/20 Номер производства 2/235/256/21 решение именем украины 21 октября 2021 года . . . . . Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной к. в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданск...

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 16.06.2021

Дело № 226/928/21 еун 226/928/21 Производство № 2/226/392/2021 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 16 июня 2021 г.. Мирноград Димитровский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [Р.] а.а., с участием секретаря Долгой в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Мирногради Донецкой области дело по иску лицо_1 к Обществу ...

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 07.06.2021

Единственный уникальный номер дела 235/2656/21 Номер производства 2/235/1148/21 решение именем украины 7 июня 2021 г.. Покровск Красноармейский районный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., с участием секретаря судебного заседания Нагорной к. в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к...



Добавить комментарий

CAPTCHA
Этот вопрос задается для того, чтобы выяснить, являетесь ли Вы человеком или представляете из себя автоматическую спам-рассылку.